• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотека
• Сценарії

Сценарій підготувала бібліотекар Ставищенського НВК № 1 Колісник Н.В.

Тема: Література рідного краю. Презентація збірки «Серцем і любов’ю». Митці слова і пензля Ставищенського краю (зустріч із авторами, твори яких увійшли в збірку).

Мета: Ознайомити учнів з колективною збіркою майстрів пера і пензля Ставищенщини, тематикою творів, уміщених у ній, представити творче обличчя кожного з авторів.

Обладнання: Журнальні столики, квіти, виставка картин місцевого художника Л.Литвинця, збірка «Серцем і любов'ю», відео-кліп пісні П.Ясінського «Життя прожити», запис пісень на слова А.Орел «Школа - весела сім’я», портрети поетів-земляків, слайди до презентації; «Пісня про Ставище», «Музика для двох»- пісні на слова А.П. Орел.

Проектор, трибуна, музичний центр, вази для квітів.

ВСТУП

Колісник Н.В., завідуюча бібліотекою, ведуча:

У нашій літературній вітальні сьогодні зібралися люди різних поколінь, занять, захоплень, але всіх нас об’єднує спільне – наша ставищенська земля, любов до неї.

Вірш «Уклін тобі, Ставищенська земля!» читає Яковенко Ярослав.

Уклін тобі, Ставищенська земля,

Моя маленька Батьківщина-мати!

Твоя природа душу звеселя,

Хлібами ти й талантами багата!

Я шлю тобі доземний свій уклін

За вистраждане у години грізні

Усім, хто воював, уклін!

І тим, хто прославляв тебе в труді і в пісні.

Ведуча: Візитною карткою нашого містечка стала пісня, написана на слова А.П. Орел «Пісня про Ставище», то ж послухайте її у виконанні учнів 9-Б класу (звучить пісня).

Сьогодні ми зібралися, щоб відзначити День народження книги «Серцем і любов′ю». Нашими гостями є ті, хто прославляє нашу малу Батьківщину в поезіях, піснях, на художніх полотнах. Саме вони є авторами нової збірки - маленької антології Ставищенщини, яка вийшла в світ нещодавно. Їхній талант вражає красотою поетичного слова, оригінальністю і глибиною думок.

Ця збірка з’явилася на світ завдяки начальнику відділу культури та туризму Володимиру Сергійовичу Слизченку, начальнику фінансового управління Вірі Анатолівні Степанюк, Ставищенській районній державній адміністрації, депутатам Ставищенської районної ради 5-го скликання - саме завдяки їхній моральній і матеріальній підтримці ця книга побачила світ.

До збірки ввійшла поезія 11 поетів та вміщено картини нашого місцевого художника Леоніда Івановича Литвинця. Прізвища поетів ви бачите на екрані, з їхньою творчістю ми познайомимось в процесі роботи:

Палій Віра Андріївна

Юхимчук Ірина Іванівна

Пустовгар Ольга Яківна

Коляда Микола Володимирович

Чуприна Лідія Олександрівна

Ясінський Петро Михайлович

Грабов′юк Григорій (Барвінок) Пастушенко Ганна Іванівна Литвинець Леонід Іванович

******************************************************************

Ведуча: Редактором та упорядником збірки є Григорій Іванович Грабов’юк. Г.І. Грабов′юк народився 12 серпня 1959 року в простій селянській родині у мальовничому селі Ясенівка на Київщині. Навчався в сільській восьмирічній школі, пізніше - в Ставищенській середній школі №1. З дитинства зароджувалася в ньому любов до того священного куточка великого Всесвіту, який зветься рідним селом, любов до всього того, що сформувало його нинішню сутність. Залишаючись наодинці з мріями, викладав їх на сторінках учнівського зошита – це були дитячі вірші. Перший свій вірш «Калиновий край» написав у 14 років.

Учень І: Перші публікації віршів та прози з'явилися в районній газеті «Прапор Леніна». Після закінчення служби в армії працював у відділі партійного життя районної газети «Прапор Леніна» кореспондентом, потім - на комсомольській роботі. В 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( є ліквідатором 2-ої категорії ). Постійно друкується на сторінках районної газети та обласних видань.

«…І нині я звертаюся до поетичного слова – делікатного, сонячного, колючого, стражденного. Воно вимагає великої поваги, вміння дійти до серця людини.

І якщо це слово дійде до найріднішого мені читача – моїх односельців, краян, то жив я на Землі не марно.»

УченьІІ:

Я в полі ріс, що житом наливалось,

Коси відлуння слухав голосне.

Дороги ген за обрієм ховались,

І вабили, і кликали мене.

Від променів дощу – зелена тінь.

Від усміху твого співають квіти

Й лелеки починають гомоніти,

А хтось іде, чекаючи. Зустрінь!

Тож вийди враз і мить одну-єдину Ти подаруй. Й за щирий свій привіт Багатшим станеш на людину

А може, і на цілий світ.

* * *

У ранок тихий відчиню вікно:

Квітує вишня, плід майбутній в’яже.

Те слово, що відшукував давно,

Сад мудро й ненав’язливо підкаже.

Крізь серце пропущу свої рядки –

Тоді вони звучать мені рідніше.

І на паперу світлі сторінки

Достиглими думками ляжуть вірші.

Ведуча: Григорію Івановичу, розкажіть нам про те, як появилась ідея створення колективної збірочки, як відбиралися твори? Також розкажіть нам про себе та свою творчість. (Слово надається Грабов’юку Г.І.)

**********************************************

Ведуча: Відкриває цю збірку поезія Миколи Біденка, відомого українськогопоета, перекладача, лауреата премій ім. Василя Симоненка, непересічної людини з нелегкою долею.

Учень І: Народився Микола Біденко 22 травня 1951 року в селі Гейсиха, що на Ставищенщині.

Коли до людини приходить весна життя, з її надіями і сподіваннями, в Миколине життя увірвалася біда,- він став інвалідом. Але це не зломило хлопця, а додало сили духу.

Будучи інвалідом, він у 1978 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

На початку 70-х років почав писати вірші і одночасно перекладати з польської, англійської, чеської, словацької. З 1986 року в журналах і альманахах друкують його вірші.

Микола - майстер верлібру, тобто майстер вільного вірша. Його твори відзначаються філософською заглибленістю, і зразком цього може стати наступна поезія. Вдумайтесь, скільки в ній тем для роздумів:

Учень ІІ: 1.***Сидячи в клітці чи зграї,

Треба жити на крок вище власного даху.

2.***Ще не питайте мене, хто я,

Щось у мені вмирає, щось безсмертніє.

Учень І: У 1993 році вийшла перша збірка поезій М. Біденка « Важкий метал» .

та сьогодні Микола Біденко – автор 5 збірок віршів:

« Важкий метал» \К. «Укр.

письменник»,1993.

«Скелет блискавки» /К., « Юнівер», 1998.

«Мисліте» / К., вд. Дмитра Бурого,2000.

« Поезії»/ К., Молодь, 2004.

« Ліки зі смерті»/ К., Молодь, 2010.

Микола Біденко співпрацює з Володимиром Биковим, місцевим художником. Разом вони неодноразово робили виставки в місті Києві. Часто мотиви для своїх картин Володимир шукає у поезії Миколи Біденка, а тому на виставці картини підписуються певними рядками поезії Миколи:

Учень ІІ:***Навчіть мене, добрі трави,

Як сонцем на світі жити,

Щоб не їв я хліба прошеного.

Людина, яка лишилася нерухома, залишилася сильною духом, не хоче бути тягарем, а прагне сонцем на світі жити. Друзів у нього багато не через те, що він інвалід, а через те, що він - людина світлої душі, що притягує, як магнітик.

*****************************************************************

Палій Віра Андріївна

Ведуча: Цю милу, ніжну жінку знають всі ставищани.

Народилася Віра Андріївна в багатодітній сім’ї колгоспників у 1951 році, в найулюбленішому для Віри місяці (з її слів) серпні, тому що в нім - усіх дарів земних вдосталь. Закінчила середню школу робітничої молоді та працювала на будівництві. Потім працювала в філіалі заводу « Точелектроприлад», а згодом в Ставищенському райпобуткомбінаті фотографом, де працює й нині. Вона - мама двох дочок, має трьох онуків.

Учень І: Про своє життя Віра Андріївна розповідає: живу, як усі, працюю, як усі - робота, дім, город, квітник; дітки та онуки. Завжди будую плани на завтра, на тиждень, на рік, постійно намагаюся бути в русі. Але, як накотить хвиля, слова самі складаються рядками, та так, ніби хтось нашіптує їх на вухо,- кидаю все й записую. Записую не вірші, а свої думки. Ще з юності складалися дружні шаржі.

Вірші Віри Андріївни хвилюють своєю простотою, безмежною любов’ю до природи, до людей, до життя.

Учень ІІ:

Я Дякую тобі, життя, за те,

Що я живу на білім світі,

Що ниви бачу,й сонце золоте,

І трави, росами умиті.

Я дякую тобі, життя, за те,

Що йде за літом щедра осінь,

І завірюхами зима мете,

Й чекаю знов весняну просин

За сльози і за радість, за вину,

За мить, коли від щастя млію,

За те, що розумію й не збагну,

За все, що відчувати вмію.

Спасибі за сестер і за братів,

Дітей і внуків, щастя їм молю,

За друзів щирих і за ворогів,

За все тебе, моє життя, люблю.

Учень І: Завдання, які вона ставить перед собою, чітко виражені в наступних рядках: ***Я до вершин в поезії не рвуся,

Вірші складаю для душі

І за перо тоді беруся,

Коли є суть у тім вірші.

*****************************************************************

Ведуча: «Колисав мою колиску

Вітер рідного Поділля».

Ці поетичні рядки може повторити про себе Ірина Іванівна Юхимчук. Адже вона народилася на Хмельниччині, доля привела її до нас у Ставище.

Вона - мама трьох синів. Вже багато років сумлінно працює лаборантом котельні Ставищенської районної лікарні. Писати вірші почала ще в юності - для себе, для душі.

Поезія Ірини Іванівни - це роздуми про життя

Учень І:

***Біжать години, мов пісок крізь пальці.

Біжать і з’єднуються в місяці й роки.

Всі ми – малі піщинки в морі часу

Підвладні волі вищої руки.

Учень ІІ:

В поезії «Маріонетки» автор застерігає:

«Не вдасться нам життя

Переписати з чернетки.

Ми всі в театрі тіней

Лише маріонетки…»

Учень І: В Ірини Іванівни дуже цікава пейзажна лірика. Під пером поетеси ніби оживає казка. Справжнє величне священнодійство в природі відкривається нам у поезії «Місяць зоряним насінням»

Учень ІІ: «Місяць зоряним насінням

Засіває ночі ниву.

Синюватим мерехтінням

Виганяє тьму блудливу.

Та скрадається тихенько

Під дерева, за будинки.

Мліє тиша вечорова,

Зачепившись за росинки

І, купаючись у них,

Потонули рухи й звуки,

А до місячного герцю

Тягнуть липи чорні руки

І молитву шлють увись –

Синювату, мерехтливу.

Місяць зоряним насінням

Засіває ночі ниву.

Учень І: Поезія для Ірини Іванівни – не просто хобі, це її крила, це ковток

чистої джере

льної води.

*****************************************************************

Пустовгар Ольга Яківна

Ведуча: Ольгу Яківну Пустовгар - цю веселу, жартівливу « щебетуху» знає і любить весь район. Ольга Яківна народилася 1 квітня 1955 р. в селі Винарівка Ставищенського району Київської області в родині вчителів. У 1970 р. закінчила Винарівську восьмирічну школу, в 1972— Ставищенську середню школу.

Після закінчення Київського педагогічного інституту імені О.М. Горького, 25 років працювала вчителем фізики і математики в школах Ставищенського району. Тепер працює директором Ставищенського центру опіки дитини. Одружена, має двох синів. З шкільних років і донині Ольга Яківна є активним дописувачем Ставищенської районної газети «Сільські обрії». Пише вірші про рідний край, про людей праці.

Друкувалися вірші О.Пустовгар у газеті «Україна молода», «Час Київський», «Нація і держава». У 2008 р. вийшла поетична збірка «Батьківська хата». Багатий і

різноманітний зміст поезій поетеси. В них вона пише за простих трударів, про те, що їм близьке і дороге, про те, що вона понад усе любить. Бо така вона людина, якій до всього є справа, яка не байдужа до чужого горя, яка любить всіх і всім хоче допомогти:

Учень І:

Люблю я всіх і хочу обігріти

Людей, яким нелегко у житті.

Люблю життя і хочу далі жити,

Щоб не схибнутись ніде в путі!

Учень ІІ: Багато віршів авторки покладено на ноти місцевих композиторів - Петром Ясінським, Юрієм Слюсарем. Вірші О.Пустовгар несуть в собі високий заряд духовності і краси, віри в добро, красу і краще майбутнє України.

Учень І: Благословенна ненько -Україно!

Завжди стоїш, стояла й будеш ти стоять!

Святій, соборній, вільній і єдиній,

Тобі, мов сонцю в небі час настав сіять!

Учень ІІ: Своїм кращим наставником і порадником Ольга Яківна вважає Миколу Володимировича Коляду, про якого піде далі мова. Адже він - суворий критик як чужих, так і своїх поезій.

А тому його поетичні рядки прості і водночас вишукані:

Учень І: «Я вас люблю! Й надіюсь, що взаємно.

Панове й пані, милі серцю земляки.

Люблю – й від цього на душі приємно.

Спішу любить! Бо знаю достеменно,

Що мимо пролітають в небуття роки.»

Учень ІІ: Легко скласти враження про людину, коли довідуєшся про пріоритети, які вона для себе визначає. Про найбільші цінності цього автора можна судити із поезії синам Тарасу, Володимиру, Івану, адже саме дітям батьки прагнуть передати усе найкраще, що вони мають. Їм він заповідає:

Учень І:

Любіть неньку, родину, Вкраїну,

Славну волю козацьку, сини,

Мову, пісню, як трель солов’їну,

Шитий хрестиком мамин рушник.

Передам, мов підкову на щастя,

Хай ведуть у незнанні світи.

В добрий час і в годину пропащу

Я наказую шлях вам світить.

Учень ІІ: За фахом Микола Володимирович - інженер-механік, має вищу освіту, закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Більше 30-ти років працює в Ставищі. З 1978р. працює в ВАТ «Ставищенське РТП». Спочатку був головним інженером автопарку, в подальшому обіймав посаду заступника керуючого по транспорту, а зараз працює начальником цеху з ремонту двигунів. Закоханий у автомобілі й дорогу :

Учень І:

Люблю вечірню автостраду

У тіні стомлених беріз

І строгих сосен колонаду,

Що дружно обступили ліс.

Люблю захоплення поїздки,

Пізнать дороги дивосвіт –

Синам що буде розповісти,

Згадать про все на схилі літ…

Учень ІІ: Тематика творчості різноманітна: це і спогади про дитинство, про найрідніших людей: маму й тата, про дорогі місця за Південним Бугом, де сходяться його щасливі дороги і надії.

Як справжній лицар, Микола Володимирович співає величальну - жінці, матері, коханій.

Учень І: «Де жінка є, там є любов і неземна краса.

А де любов - там віра справжня і п’янка надія.

Краса спасе весь світ! Весни прозорі небеса

Вже славлять жінку – цю прекрасну, чарівну стихію!»

Ведуча: Поезія - це стан душі.

Глуши її, чи не глуши.

Вона то ніжністю палає,

То буреломом завиває.

То кличе вдаль, зове з собою….

Учень І: Ці рядки належать Чуприні Лідії Олексіївні .

Лідія Олексіївна народилася 20 жовтня 1957 року в селі Розумниця Ставищенського району Київської області в багатодітній сім’ї.

Закінчивши Розумницьку восьмирічну школу, продовжила навчання в Розкішнянській середній школі, далі - навчання в Уманському державному педагогічному інституті ім. П.Г.Тичини на фізико-математичному факультеті. Потім почалася трудова діяльність вчителем математики і фізики. На даний час працює в Розумницькому НВО.

Одружена, мама двох доньок, має двох онуків. Пише вірші з юнацьких років. Люблять її діти в школі, поважають односельці за щиру вдачу, доброту, правдивість. Захоплюються поезією Л.Чуприни і молодь, і старше покоління.

Щирі правдиві вірші про все те, що оточує кожного з нас, - наші духовні цінності. Учень ІІ: * * *Село моє -- це вся моя родина,

Це - світ дитинства, мамина країна.

Тут рідне все: садок, ставок, хатина.

Тут я зростав і звідси в світ полинув…»

Учень І : Поезія - це стан її душі. Багато творів присвячено нашим оберегам – отчому порогу, хаті, українському рушнику, богині добра Берегині, а ще - мові, пісні.

Учень ІІ: Чуєш? Пісня лунає.

В ній – і радість, і біль.

Вона силу давала, як козак йшов у бій.

В ній – матусина ласка, і любов, і краса,

Світ добра, диво-казка і дівоча коса.

Цвіт калини і вишні, і черешня в саду.

Вона радість овіє і розрадить біду. В пісні - небо, і сонце, і добро навіки.

З нею бранки в неволі і в бою козаки.

В ній – тепло землі , квіти

І дитинство моє.

*******************************************************************

Ведуча: Справжнім творцем пісні у нас в районі є Ясінський Петро Михайлович.

На його долю випало чимало випробувань: дитинство, обпалене війною, голодні післявоєнні роки. Можливо, саме тому душа малого Петра прагла до прекрасного. Отож по закінченню школи він здобув професію баяніста –

хормейстера, закінчивши Харківський інститут культури.

45 років працював директором і художнім керівником у Розумницькому СБК. Впродовж цих років створює і навчає багато колективів художньої самодіяльності.

З його ініціативи було створено на базі СБК трьохрічну школу баяністів, яких він навчав.

Учень І : Петро Михайлович - самодіяльний композитор. Ним написано біля ста пісенних творів, які виконують учасники художньої самодіяльності і любителі пісенного жанру.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, він працює з двома аматорськими колективами: народним колективом «Горлиця» та дитячим вокально-хоровим ансамблем «Веселка». Дані колективи є одними з кращих в Ставищенському районі. Пропонуємо прослухати одну з його пісень, яка записана на відео: (звучить пісня)

* * * Життя прожити – не лан перейти,

Дітей зростити – це щастя зн

Яке ж бо то щастя, як гарна сім'я,

То й хата весела усіх окриля…

* * * Я іду, я біжу до хатини своєї,

Щоб родину побачить і рідний поріг,

Я іду, я біжу до матусі моєї,

Бо для мене хатина і мама – святий оберіг…

*************************************************

Ведуча: «Я - України-матері дочка

П’ю серцем неповторне милозвуччя.

Душа, як бджілка, мед-нектар шука

В землі, де гомонять дніпровські кручі.»

Учень І: Коли гортаєш сторінки віршів Г.І.Пастушенко, дійсно переконуєшся в тому, що її вірші пройняті любов’ю до світу, її цікавить історія рідного краю, хвилює доля села її трудівників, болить наше майбутнє.

«Любити і знати -- це два джерела, які живлять поезію Ганни Пастушенко».

Учень ІІ: Народилася Ганна Пастушенко в селі Гейсиха 1948 року. Тут пройшло її дитинство, юність, срібним туманом цвітуть вже й бабусині літа. Закінчила Київський державний педагогічний університет імені Бориса Грінченка. У Гейсиській середній школі вчить учнів любити рідну мову, шанувати й цінувати слово, володіти його цілющою й магічною силою.

Ганна Іванівна у своєму поетичному доробку вже має збірку поезій « Люблю цей світ», що вийшла в 2004р. Неодноразово її вірші друкувалися на сторінках районної газети «Сільські обрії». На слова поетеси написані пісні.

А зараз ми хочемо почути саму поетесу Ганну Іванівну Пастушенко.

Тож запрошуємо її до слова.

*******************************************************************

Ведуча: «Народився в полі під копою,

Як веселка воду набирала…»,-

розповідає про себе Тисячний Олександр Васильович.

Олександр Тисячний народився 27 серпня 1941 року в селі Розкішна Ставищенського району. Дитинство пройшло серед черемхових крутосхилів, у левадах, де мрійливі тумани сповивали вербові кущі. Тут в ранні шкільні роки народилися й перші віршовані рядки. З того часу Олександр Васильович не розлучається з олівцем і папером, куди б не йшов чи їхав, бо, як каже сам «…поезія піднімала мене вгору, дарувала надію і насолоду». Після закінчення десятирічки в 1958 році працював у м. Теміртау на будівництві Казахстанської магнітки, на будовах Кривого Рогу. У 1967 році вступив на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту, де здобув фах вчителя російської мови та літератури. І вже майже чотири десятиліття навчає дітей.

Пише вірші, поеми. У його віршах – і далека історія Київської Русі, і біль за сучасну Україну, надії і розчарування, радість і біда, віра в добро і несприйняття підлості, жорстокості.

Учень І: Перша книга «Я запалю вечірню зорю» вийшла у 1996 році, друга -

«Дзвони життя» - у 2004 році.

УченьІІ:

Довелося мені побувати в далеких

державах,

Де пекельнеє літо й холодна

безжальна зима,

І красиві вони, і летить про них вічная слава,

Але кращої тебе на білому світі нема Україно, тебе не збагнуть мені серцем,

Не домислить ніколи і не оспівать,

Кожна гілочка й пісня в крові моїй б’ється,

І про тебе мої найсвятіші слова…

* * * Життя людське – як спалах блискавиці,

Але якщо прийшов ти в білий світ,

То треба в небі бачити зірниці,

А не в калюжі поблизу воріт.

***************************************************

Орел Алла Петрівна

Ведуча: Алла Петрівна закінчила Уманський педагогічний інститут і декілька років працювала в Луганській області. З 1975 року викладає математику в рідному Ставищі, в школі, де сама колись навчалася. ЇЇ поезія постійно друкується в районній газеті «Сільські обрії».

Учень І: В районі знають також її пісні на музику Олега Антоняка, Ярослави Андрійчук, Раїси Поштар.

Діти, що виконували ці пісні, ставали переможцями обласних та Всеукраїнських пісенних конкурсів, нагороджувалися путівками до Іспанії та Німеччини. Послухайте одну з пісень Алли Орел «Музика для двох» (виконають учні 9-Б класу).

Учень ІІ: Видано дві збірки поезій Алли Орел: «Віночок пісень» (1997) та «Роздуми» (2003).

Учень І:

Корінням вчеплена в каміння,

Моя самотносте осіння,

А все ж ростеш, не знати з чого,

Мов з вітру вирвана тривога

Забута співом солов’їним,

Умита криком журавлиним

Ти є і хрест мій, і спасіння,

Моя самотносте осіння.

** * Як піднятися над болем,

понад темряву злетіти,

і від мороку сліпого

в простір світла перейти,

чи тебе просити, доле,

чи вертатись до молитви,

вийти з хащі на дорогу,

знов надію віднайти?..

Ведуча: Досі ми слухали майстрів пера, звучала їх поезія, але не менш чарівний світ створений майстрами пензля. У нас в гостях місцевий художник Леонід Іванович Литвинець. Людина знана у колах шанувальників любителів мистецтва. Леонід Іванович народився 19 липня 1950 року в

с. Журавлиха Ставищенського району Київської області.

Учень І: В цьому ж селі в 1967 закінчив сільську середню школу, а згодом пішов працювати будівельником в господарстві «Червона зірка», а також художником-оформлювачем в цьому господарстві.

У 1969 -1971 роках проходив дійсну військову службу в лавах Радянської армії в місті Харків, де після 6-місячних навчань в навчальній частині виконував роботу художника-оформлювача, також виконував живописні роботи для клубу військової частини. В період служби за виконані роботи неодноразово нагороджувався почесними грамотами. Після повернення із служби працював завідуючим будинку культури в селі Журавлиха, потім - вчителем образотворчого мистецтва в місцевій школі.

Учень ІІ: У 1974 році направлений на навчання у Київський будинок політичної освіти на відділ «Ідеологічна робота з засобами наочної агітації на підприємствах і установах».

У 1976 році вступив на навчання в Московський університет мистецтв імені Н.К. Крупської на факультет «Живопис-графіка». Навчаючись, неодноразово виставляв свої роботи на студентських виставках. По закінченню навчання в університеті працював на приладобудівному заводі, потім в Білоцерківському художньо-виробничому комбінаті (філіал в смт Стави­ще), виконував монументальні декоративно-живописні роботи.

Учень І: У 1992 році запрошений на роботу в районний освітній заклад - Центр дитячої творчості - на посаду творчого керівника гуртка.

З 1998 року працює при Ставищенському районному відділі культури та туризму художником-реставратором, оформлювачем-декоратором.

Учень ІІ: Починаючи з 1990 pоку, постійно виставляв свої живописні твори, картини, пейзажі, присвячені певним святам України.

Неодноразово його нагороджували почесними грамотами та дипломами. Роботи митця виставлялися в місті Біла Церква на постійно діючих виставках, а також в м. Києві, в Народному Домі. Творчі роботи, картини були придбані колекціонерами

Ізраїлю, Єгипту, Німеччини, США, Росії, а також м. Києва, районним Ставищенським краєзнавчим музеєм.

Запрошуємо його до слова.

************************************************************************

Ведуча: Душа людини – це субстанція, що потребує особливого характеру. ЇЇ не наситити м’ясом, не приколисати добрим вином. Душевну спрагу може

вгамувати високе слово, музика, художні шедеври.

Збірка « Серцем і любов’ю» і є ось таким цілющим нектаром для наших душ.

На сьогоднішній день ми в своїх шкільних бібліотеках маємо частину книг, де вміщено поезію наших земляків, маємо гарну добірку матеріалів, зібраних в папку «Поети рідного краю», де підібрані найкращі матеріали про наших талановитих людей, ведемо краєзнавчу картотеку статей періодичних видань. Тож запрошуємо вас в нашу шкільну бібліотеку!

На цьому наше свято закінчено.

Дякуємо всім присутнім гостям, що завітали до нас на свято.

Дякуємо за увагу!

Література

1. Антоняк О.П., Орел А.П. Віночок пісень: Пісні для дітей та юнацтва. - К.: Лелека, 1997. – 32с.

2. Біденко М.М. Мисліте. – К.: Граффіті груп, 2000. – 128с.

3. Біденко М.М. Скелет блискавки : Поезії / Передм. В. Герасим’- юка. – К.: Юніверс, 1998. – 96с.: Порт.

4. Видатні постаті Ставищенщини: Краєзнавчий бібліографічний покажчик / Укладач Кушнір Н.Й. Репродукція картин художника Л.І. Литвинця. – Ставище, 2008. – 48с.

5. Лобова О.В. Музичне мистецтво: Підруч. для 5 кл. – К.: Школяр, 2005. – 160с.

6. Орел А.П. Роздуми: Поезії і пісні / Худож. оформл. М.С. Пшінки. – К.: Веселка, 2003. – 190с.

7. Пастушенко Г.І. Люблю цей світ: Поезії / Передм. В. Бойка. – К.: Молодь, 2004. – 191с.

8. Пустовгар О.Я. Батьківська хата: Поезії / Передм. О. Деркач. Ілюстр. О.Г.Машко. – Ставище, 2008. – 136с.

9. Тисячний О.В. Дзвони життя: Поезії / Передм. В. Бойка. – К.: Молодь, 2004. – 184с.

10. Тисячний О.В. Я запалю вечірню зорю: Поезії. – Ставище, 1996. – 71с.

Коментарi